Сьогодні: 21.11.2017

English language
English language:

Про проект


Укріплення потенціалу в галузі сталого розвитку планування та розвитку міст у Литві, Росії, Швеції та Україні

Ідея проекту виникла на семінарі, організованому Шведським інститутом в листопаді 2009 року в Санкт-Петербурзі

Поняття сталий розвиток складається з наступних складових: покращення якості соціальних умов та використання ресурсів; охорони навколишнього середовища, запобігання негативним природнім процесам та шкідливому антропогенному впливу, екологічні принципи управління поселеннями та земельними ресурсами; участь громадськості у процесі прийняття рішень.

Сталий розвиток залежить від процесів урбанізації. Хоча урбанізація має загальні характеристики, проте різним країнам притаманні різні явища цього процесу. Прийняття рішень має бути адаптоване під місцеві потреби та умови.  Всі учасники даного проекту – це країни Балтійського регіону, які вибрали для себе пріоритетним напрямком інтернаціональну стратегію сталого розвитку.

Швеція – країна, для якої традиційним є містобудування орієнтоване на сталий розвиток.

Литва досягла високих результатів у містобудуванні та з 2004 року стала членом Європейського Союзу. Тому досвід цієї країни, як країни пострадянського простору з успішним розвитком за останні 20 років, є надзвичайно цікавим та плідним для вивчення та аналізу.

З початку 1990-х Росія та Україна зробили значні досягнення у переході від планово орієнтованої до ринкової економіки. За останні роки Росія та Україна досягли позитивних зрушень у розробці нового містобудівного та просторово планувального законодавства та у започаткуванні інституційних структур. Ці кореневі зміни поклали початок новим напрямкам у містобудуванні та модернізації. Вони також призвели до розуміння можливостей та стримуючих факторів спільної роботи центральних, регіональних та місцевих органів.

Проте, до теперішнього часу, сталий розвиток має декларативний характер в звязку з:

-          Фрагментаційністю планувальних процесів;

-          Прийняттям політичних рішень у даній галузі без належної адміністративної підготовки та стратегічного планування;

-          Недостатнім рівнем професійної підготовки та фінансування муніципалітетів.